Різдво в Україні

Це мить, коли звичний час сповільнюється, а простір оселі наповнюється змістами, що передаються з покоління в покоління. Свято об’єднує родину, громаду й пам’ять землі.

Святковий вечір починається з появи першої Вифлеємської зірки на небі — саме вона дає знак до різдвяної вечері. На столі — пісні страви, адже перед Різдвом триває піст. Кутя, узвар, зернові й медові страви пов’язані з землею та хліборобською традицією. У цей вечір згадують предків — тих, хто передав дім, поле й родову пам’ять. Оселю прикрашають дідухом — снопом із колосся зерна. Його ставлять на покуті, у найпочеснішому сакральному місці хати. Дідух символізує хліб, достаток і присутність роду в домі під час свята. Господарі цього вечора чекають на обрядників, відкриваючи дім для слова й пісні.

Саме з цією метою звучать колядки — різдвяні обрядові пісні прославлення народження Христа та благословення дому. До осель приходять колядники. Вони ходять від хати до хати, співають колядки, виголошують побажання добробуту й захисту. Колядники часто переодягаються у тварин, фантастичних і маскових образів — ведмедя, коня, чорта, ангела. Таке перевдягання пов’язане з уявленням про оновлення світу та перехідний час року, коли дозволено змінювати образ і роль, щоб принести в дім силу слова.

Окремою частиною колядування є водіння Кози, яку зображає перевдягнутий молодий хлопець. Коза рухається по хаті, торкається речей, вмирає і оживає. Коза уособлює життєву енергію й родючість. Її рухи мають «оживити» простір дому, щоб рік був щедрим і плідним.

Сьогодні Різдво в Україні проживають під час війни. На передовій воїни зустрічають свято далеко від дому. Люди з тилу надсилають їм подарунки, смаколики, листи й дитячі малюнки, як знак тепла і турботи дому. Завдяки воїнам різдвяне світло залишається в оселях. І поки звучить коляда, жива пам’ять і гідність, Різдво в Україні триває.