День європейських мов. Коцюбинський. Частина ІІІ

26 вересня в Європі відзначають день, присвячений мовному різноманіттю Європи та вивченню мов. Його започаткували Рада Європи та Європейський Союз у 2001 році. На території європейських країн лунає понад 200 мов. Багато з них походять від спільного праіндоєвропейського кореня. Особливе місце посідає латина, що стала основою романської групи мов — зокрема італійської, французької та іспанської — і значно збагатила лексику континенту. У європейському мовному просторі найпоширенішими є дві абетки — латинка та кирилиця, які мають різноманітні форми втілення: від друкарських шрифтів і рукописного письма до витонченої каліграфії, де великі та малі літери суттєво відрізняються за формою. У межах європейського простору існує високий рівень мовної спорідненості: українцям завдяки спільному слов’янському кореню легше розпізнавати та вивчати польську, словацьку, чеську або болгарську мови.

Завершуючи цикл статей про видатного майстра й батька українського імпресіонізму Михайла Коцюбинського, варто згадати його масштабну культурну спадщину. Письменник був відкритим до світу поліглотом і знав дев’ять мов, серед яких українська, польська, французька, італійська, румунська та кримськотатарська. Подорожуючи 1905 року Австрією, Німеччиною, Італією та Швейцарією, а упродовж 1909–1912 років відвідуючи острів Капрі, він всотував європейський естетичний досвід і збагачував рідне письменство перекладами творів Гайнріха Гайне, Адама Міцкевича, Елізи Ожешко та інших авторів.

Писати рідною мовою було для Коцюбинського принциповим вибором у часи, коли імперська влада, яку уособлювала росія, намагалася знищити українське слово Валуєвським циркуляром 1863 року та Емським указом 1876 року. Своєю витонченою прозою автор довів, що українська мова володіє колосальним потенціалом, здатним виразити найглибші психологічні стани та стати основою модерної літератури.

Сьогодні, у часи важких випробувань і війни, яка розпочалася у 2014 році та переросла у повномасштабне вторгнення росії у 2022 році, захист власного мовного й культурного простору набув вирішального значення. Мистецькі здобутки Михайла Коцюбинського залишаються важливою частиною національного надбання, утверджуючи органічний зв’язок України з європейською родиною.