Котляревський і театр. Частина друга

Театр у традиціях багатьох народів слугує осередком збереження живої мови та естетики. В Японії класичні мистецтва Кабукі та Но протягом століть зберігають національну самобутність через поєднання пластики, слова й музики. Простором збереження українського духу постала національна сцена, а її колискою стало місто Полтава — старовинний культурний осередок у самому серці України.

У продовження розкриття постаті батька-засновника нової української літератури Івана Котляревського варто згадати його внесок у розвиток сцени. Завдяки його праці українське слово здобуло звучання, проклавши шлях для наступних поколінь письменників і драматургів.

У 1818 році Котляревський очолив Полтавський театр, під його орудою зібралася трупа з 15 акторів. Тогочасний репертуар складався з чужоземних п’єс із вигаданими сюжетами, далекими від місцевих жителів. Глядачі прагнули бачити на сцені зрозумілі та близькі їм історії.

Працюючи для свого глядача, у 1819 році Котляревський написав п’єсу «Наталка Полтавка». Вона стала першою виставою, де герої заговорили та заспівали живою українською мовою, якою розмовляв народ. Автор особисто дібрав народні мотиви та створив для вистави 22 пісні.

Котляревський опікувався своєю трупою та дбайливо ставився до кожного артиста. Серед акторів театру був Михайло Щепкін, який на той час залишався кріпаком і не мав особистої свободи. Побачивши його обдарованість, Котляревський узяв участь у його долі: організував передплату та залучив місцеву громаду, щоб викупити Щепкіна з кріпацтва й подарувати йому волю.

Глибоку повагу до простого народу Котляревський заклав і у зміст назви своєї п’єси. Ім’я Наталка — це пестлива форма імені Наталія, що підкреслює близькість героїні до народу. А слово «Полтавка» вказує на її походження з рідного міста Полтави.

У суспільстві, де рішення про шлюб зазвичай ухвалювали батьки або посередники-свати, Наталка виявляє сміливість. Вона відмовляє багатому й впливовому чоловікові, відстоюючи право кохати за покликом серця. Цей образ підніс гідність української жінки на новий рівень.

Створена у 1819 році, «Наталка Полтавка» вже понад 200 років не сходить з української сцени. В останні роки ця вистава користується популярністю серед глядачів, збираючи повні зали. Живе українське слово зі сцени зберігає національну самобутність та єднає покоління навколо вічних цінностей.