День гір 11 серпня
Спільне небо над вершинами

Японія — країна, де гори займають більшу частину території та мають глибоке сакральне значення. Національне свято День гір (Яма но хі / 山の日) дарує особливу нагоду висловити вдячність природі за її велич, захист і гармонію.

Для японців гори уособлюють священний простір, непохитність духу та шлях до духовного зростання. Ця філософія глибоко резонує з українською душею, де шанобливе ставлення до рідної землі та величі природи завжди посідало важливе місце.

Особливе місце у свідомості кожного японця займає велична Фуджісан — священна вершина та найпізнаваніший символ Країни вранішнього сонця. Для українок зі спільноти «Український Дім в Японії» сходження на Фуджісан стало тихим ритуалом шани, здійсненим із любов’ю в серці та глибокою вдячністю до землі, яка їх прихистила.

Кожна з цих жінок долала шлях до вершини, несучи в серці власні думки, переживання та надії.

Олена Земляченко піднялася на гору, сповнена натхнення та прагнення глибше осягнути японський дух.

Для Тетяни Солоцької це випробування стало способом знайти внутрішню опору та висловити вдячність японському народові за підтримку й щиру гостинність.

Вікторія Шетлєз-Віріч долала кам’янисті стежки, щоб зустріти на вершині Ґорайко (Goraiko — священне перше сонячне проміння на світанку, яке вважають символом благословення) та попросити миру для рідної землі.

Попри різний життєвий досвід і власні долі, усіх цих жінок об’єднували щира повага до японських традицій і молитва про світло та гармонію. Досвід їхнього сходження доводить, що відкрите серце здатне відчути глибину іншої культури та знайти в ній рідні, близькі сенси.

Коли японці піднімаються на гірські вершини, аби мовчки подякувати природі за дари життя, ми, українці, відчуваємо з ними невидимий зв’язок.

Гори — це спільна мова людства з Небом. І неважливо, чи це велична Фуджісан у серпанку туману, чи замріяна Говерла під зоряним українським небом, — вони вчать нас головного: бути стійкими, прагнути висоти та берегти красу, яка робить нас людьми.