17 вересня — День рятівника

День рятівника — офіційне свято працівників цивільного захисту, пожежної охорони та інших аварійно-рятувальних служб України. Історія формування підрозділів порятунку сягає XIX–XX століть, коли в українських містах створювали перші професійні пожежні команди та товариства взаємодопомоги. Українські традиції підтримки та захисту рідної землі мають глибоке історичне підґрунтя, формуючись протягом багатьох віків. Сьогодні ця робота вимагає високої професійної майстерності, адже рятувальники щодня працюють на межі людських можливостей.

В умовах повномасштабної агресії росії після ударів російських ракет і безпілотників пожежники та рятувальники Державної служби України з надзвичайних ситуацій першими прибувають на місця руйнувань, витягають людей з-під завалів і ліквідовують масштабні займання. Разом із ними працюють сапери, які обстежують території та знешкоджують нерозірвані боєприпаси, забезпечуючи безпеку фахівців, а також кінологи зі службовими собаками, які шукають уцілілих під товщею бетонних руїн.

Виконання професійних обов’язків відбувається в умовах підвищеного ризику для життя, адже ворожі війська застосовують тактику повторних цілеспрямованих обстрілів локацій, де вже працюють екстрені служби. Це вимагає від кожного фахівця високої особистої та командної відповідальності.

На службі в ДСНС перебувають малінуа, німецькі вівчарки, лабрадори та джек-рассел-тер’єри, спеціалізовані на пошуку людей і мін. Собака-сапер Патрон із Чернігівської області від 2022 року допоміг піротехнікам виявити сотні вибухонебезпечних предметів, зберігши життя саперів і цивільних громадян.

Під час пошуково-рятувальних операцій по всій країні кінологічні розрахунки знаходять людей у найскладніших пустотах під товщею бетону, вказуючи точне місце для розкопок і заощаджуючи вирішальні хвилини, коли технічні прилади виявляються безсилими.

Ворожі удари припадають не лише на житлові будинки, а й на залізничні потяги, вокзали та автозаправні станції, створюючи загрозу масштабних вибухів. Рятувальні бригади годинами виборюють шлях крізь палаючий метал, розрізаючи деформовані вагони та ліквідовуючи надскладні пожежі на паливних об’єктах.

Окремим випробуванням є оголошення «хвилини тиші», коли на згарищі вимикають усю важку техніку та припиняють будь-які роботи. Фахівці завмирають і вслухаються в найтихіші звуки під руїнами, сподіваючись почути стогін чи стукіт по трубах.

У такі моменти в багатьох українських містах вдавалося почути слабкі голоси та врятувати людей через десятки годин після влучань. Рятувальники вручну просуваються крізь вузькі лази, ризикуючи опинитися під повторним обвалом, розгрібають уламки голими руками та стримують багатотонні плити домкратами.

Цілодобово працюючи на межі людських сил і витривалості, рятувальники виборюють кожне життя у найтяжчих умовах. Їхня виняткова стійкість, самовідданість і щоденний подвиг викликають глибоку щиру вдячність і повагу в серці кожного українця.