Чай як шлях

Ukraine House Japan розпочинає серію публікацій, присвячених членкиням нашої організації, їх професійному шляху, досвіду та особистим роздумам. Протягом наступних кількох місяців ми будемо знайомити читачів із людьми, які формують спільноту UHJ та активно долучаються до розвитку українсько-японського культурного діалогу.

Першою героїнею цієї серії стала Вікторія Шетлієз-Віріч, яка до Міжнародного дня чаю ділиться власними роздумами про чай як культурне явище, філософію та особистий життєвий шлях.

До Міжнародного дня чаю, який світ відзначає 21 травня, членкиня Ukraine House Japan Вікторія Шетлієз-Віріч ділиться власними роздумами про чай як культурне явище, філософію та особистий життєвий шлях.

«Міжнародний день чаю для мене завжди є приводом замислитися над явищем, що виходить далеко за межі звичайної гастрономії.  Це свято фіксує роль напою, який протягом століть формував торгові шляхи, дипломатичні етикети та цілі пласти культури. Саме поняття “культура чаювання” передбачає особливий простір, де взаємоповага та толерантність стають природним наслідком самого процесу. Мені здається, що люди, залучені до чайного середовища, транслюють особливий спокій і ввічливість, адже цей напій не терпить метушні.

Мій власний чайний шлях розпочався з дитячої звички, а привів до глибокого професійного вивчення географії та традицій. Я пам’ятаю туманні високогірні плантації Дарджилінгу, де гори наче вкриті білими ковдрами, і штат Ассам, де час вимірюється не годинниковими поясами, а сонячним циклом. Саме там я дізналася про унікальний Tea Garden Time — ритм життя, що випереджає офіційний час на годину заради збору врожаю. Роки роботи з вишуканими тайванськими та японськими чаями навчили мій смак не просто розрізняти відтінки перших врожаїв, а й колекціонувати аромати в пам’яті, підбираючи їх під конкретний стан або внутрішній запит.

У серці моєї чайної філософії лежать чотири фундаментальні принципи Чадо: Ва, Кей, Сей, Джяку.

• Гармонія (Ва): Для мене це відсутність протиріч між людиною та навколишнім простором. Це стан, коли дихання стає рівним, а серцебиття синхронізується з вібраціями моменту.
• Повага (Кей): Це вміння відчувати присутність іншого ще до його появи. Це чесність і здатність бачити в людях найкращі якості, навіть якщо вони їх ще не проявили.
• Чистота (Сей): Вона стосується внутрішньої щирості. Це фундамент, на якому будуються мої принципи та досвід, що дозволяють залишатися собою в будь-яких обставинах.
• Спокій (Джяку): Це не статичність і не відсутність дії, а глибоке внутрішнє укорінення. Це стан тиші, який не залежить від зовнішніх обставин, а слугує надійним осереддям. Саме цей спокій стає тим фундаментом, на якому тримаються мої життєві принципи, професійний досвід і здатність зберігати цілісність за будь-яких умов.

Чайне дійство вчить мене відчувати простір у його безперервному русі — від ледь чутного звуку води до моменту, коли народжується тиша. У цій майже невловимій паузі між звуком і мовчанням ховається справжня безмежність, де простір і час зливаються в єдине ціле. Це особливий ритм, що допомагає синхронізувати внутрішній стан із диханням світу. Коли чай стає фундаментом світосприйняття, він перетворюється на тиху силу, що дарує гармонію в кожній миті».

Більше про Victoria Shetliez-Virich Вікторію Шетлієз-Віріч та її діяльність можна дізнатися в цьому інтерв’ю: youtube.com/watch?reload=9&v=dfJ7tvG8NIA