Цукімі

Прохолодне осіннє повітря, шелест високих трав і нічне небо, де панує сяйнистий місяць. У Японії цей час називають Цукімі — милуванням місяцем. Цьому звичаю понад тисячу років: ще в епоху Хейан (794–1185) японські придворні збиралися під повнею, щоб складати вірші. Вони милувалися не лише самим місяцем, а й його відображенням у воді ставка чи навіть у чарці саке.

Згодом свято прийшло в кожну домівку й стало днем подяки за врожай. Найкращою для милування вважають повню п'ятнадцятої ночі восьмого місяця за старим місячним календарем — тому її звуть Джюґоя, «п'ятнадцята ніч». Вона припадає на середину осені, коли небо особливо чисте, а місяць — яскравий.

Біля вікна ставлять вазу з пухнастими стеблами сусукі — японської срібної трави. Вони стоять замість рисових колосків, які ще не встигли зжати, і, за повір'ям, оберігають дім від лиха. Поруч кладуть пірамідку з п'ятнадцяти білих данґо, схожих на маленькі місяці. У Токіо їх роблять круглими, а в Кіото — видовженими, як бульбочки таро, й огортають солодкою квасолевою пастою. Бо колись місяцю підносили саме таро, тож цю повню досі подекуди називають «місяцем таро». А за місяць, у жовтні, настає ще одна ніч милування — її називають «місяцем каштанів» або «місяцем бобів».

Японці мають навіть окремі слова для ночі, коли місяця не видно: «муґецу» — «без місяця», коли його ховають хмари, та «уґецу» — «дощовий місяць». Навіть тоді свято не скасовують: місяць лише уявляють за хмарами. А в ці дні в ресторанах з'являється цукімі-соба чи цукімі-удон — локшина з яйцем, жовток якого нагадує повню.

На срібному диску японці бачать зайця, що товче у ступі рисове тісто. Цей образ живе всюди — на листівках, солодощах, дитячих книжках.

Українці теж здавна шанували місяць. Його лагідно називали «князь золотий», «ясний місяць». У колядках він — господар небесної родини:

Ясен місяць — пан господар,

Красне сонце — жона його,

Дрібні зірки — його дітки.

Хто вперше бачив тоненький серп молодика, вітав його й хрестився, щоб увесь місяць був щасливим, а дівчата загадували на молодий місяць свої бажання. За фазами місяця господарі визначали, коли сіяти й садити, коли збирати врожай.

Хоч живемо ми далеко одне від одного, у вересневу ніч ми дивимося на той самий місяць. І, може, саме він нагадує, що нас єднає: вдячність за дари осені, тепло родини й тиха краса місячної ночі.

Цьогоріч ніч Цукімі припадає на 25 вересня. Гарної вам повні! А що бачите на місяці ви?